майже рік тому.лютий.

тепер тільки зовні зовсім інша...

вона ж...)

Я послеполуночница
С локтями, больно-стертыми.
Я крове-переводчица
Бумажными аортами.
Я пережечноспичница.
Я запахо-фанатка. Я
Потомственная птичница,
На шорох крыльев падкая.
Я вечно-безбилетница
В трамваях и желаниях.
Горящеглазосплетница,
Я фея обоняния.
Я некто шоколадница
С облизанными пальцами.
Я дама-беспомадница,
Которой в душу пялятся.
Луны бесстыжей крестница,
Я светом тьму-родящая.
Я девственно-кудесница,
Из тела состоящая.
Вуайеристка с веером,
Но взглядо-безвуальная,
С тумано-сном навеянным
Я песня визуальная.
Заочно-одиночница,
Страницо-перелистница,
Я послеполуночница,
Я полдненавистница!

улюблена Цілик

Я хочу у моря плакать
В белом-белом мятом платье
Тихим шелком швы царапать,
Забывая,вспоминать,и
Я хочу у моря капель
Ледяных и леденцовых,
Кофе и гарячих вафель,
Щек,обветренно-пунцовых.
Я хочу,чтобы не модно,
Чтоб не гажено,не жито.
Чтобы солнце в преисподней
Вышивало витражи.Чтоб
Без дна сияла бездна,
Чтоб в макушку целовали.
В старой шкурке стало тесно,
Сны меня колесовали.
Космос нитками щекочет,
Дальнозоркостью калечит.
Море лечит,море точит,
Сочетая "чет" и "нечет"
Оголенной одиночкой
Дуть на пальцы,петь на память.
Воспаленной белой точкой
Влажный дым дыханьем плавить.
И все выплакав,восполнить
Соль колючей синькой стылой...
Забывать или запомнить,
Как все не было.И было.

я хочу в Польшу,чорт забирай!
я хочу в Москву на МедСін!
і заздрю тим,хто їде,йопт.
треба шукати якусь роботу,
яка б не заважала навчанню.
зараз це майже нереально.
ще більше я мабуть хочу
в Севастополь........може поїду туди
у жовтні замість Одесси
блукати пляжем,дивитися на майже холодне море
може ще й крутіша альтернатива
"КомПоту"-варенична "Побєда".
хочу.

не кохання то,те що з першого погляду
дурниця.
просто людина,що я хочу її фотографувати.
мілльйони-мілльйони разів
і як обламують слова "Я не люблю фотографуватися.і не буду."
я розумію чому і саме тому зможу зняти так,щоб полюбив
але якось потім,може саме для цього поїду
до міста зі старезними тролейбусами.

бувають такі люди-моменти з якими,я точно знаю,
я ще зустрінуся.і не потрібні ні номери телефонів.
ні адресси.знаю.

і є багато чого для написання
враженнь,висновків та й (як завжди) просто фігні,
котра все ніяк не йде з голови...
але все згодом...)

періодично в мене бувають моменти,
коли все абсолютно бісить...навіть близьке та улюблене
коли хочеться щось міняти,хочеться чогось нового
це просто необхідно...

а сьогодні ввечері сиділа в парку,слухала спів мого бога
та й інші джазові звуки,вислуховувала контрабас
дивилася як інші ритмічно плавають чи
літають по дерев*яних дощечках сцени
і я зрозуміла,що в цей раз
до критичного стану не дійде
і міняти нічого не стану,не захочу
може тому що деякі свої речі я вже знайшла

скоро осінь,а це означає розквіт мого життя
прекрасніше осені часу немає...навіть весна.
остаточно займусь навчанням
це стосується й освіти звісно,але все ж більше
фото та танців...бугі чи лінді вирішу вже на місці
давно збиралась.не можна так закидати.
от і не буду)

як на мене,то краще слів :"клац-ткхррр..."
що тепер знову промовляє до мене мій фотоаппарат
не існує!)))
це щастя.я давно цього чекала.і він теж.
півроку плівка лежала без діла.
на-на-на на-на-на)))

записую завтра в дорогу Macie Gray, Коор та Bonobo
та щось таке, як "Who Killed The Cheerleader"
так,сюрприз)))
здається моєму особистому водієві-гангстерові сподобається)))
а взагалі через декілька годин вже їхати,а в мене ще купа справ

Викинула сьогодні мільйон всього.
Але й знайшла не менше.
це зветься генеральним прибиранням)))
порозсовувала в кімнаті все,як вже давно хотіла
залишилось майже те ж саме зробити в голові.
завтра здам об*єктиви в ремонт,а то вже скільки можна???
все по трошку стає на свої місця.ок.

вуууііііхуууу))))))))

лалала-лалала)

да бізабразія дибільний настрій))))

До побачення "Фри Флай"!!!

Привіт,"НЕБЕСА"!!!!!!!!!!!!!!!!!!)))))))

лалала-лалала))

от тільки сьогодні зрозуміла,як я за вами сумувала)

так от подивилась,що певне треба їхати

в якийсь там СітіКом чи Ельдорадо

та купувати плеір,схожий на маленьку каменючку

чи мильце з готелю.

і мабуть треба все ж встановити фотошоп чи шо...

дедалі більший процент гівна в моїх фотках

треба негайно щось з цим робити

здавати в ремонт моє гламурне леопардове мильце

чи купувати дзеркало...шо уф,як зараз складно...

яка дивна людина сама по собі

от я,наприклад:в цій ситуації одразу шукаю

проблеми у фотоаппараті,а не в собі

і навіть той факт,що "в мені на бачать таланту!"(с)

мене ніяким боком не зачіпає))))))

може то моя суб*єктивна думка,

але ця фотка Джима з "Украбіллі он зе біч"

мені подобається найбільш...і вона моя.)

Джимбо і Лівсі)серйозні..

хандрю.
вже 2 раз за тиждень повертаюсь додому
і мрію,щоб за 300 кроків до під*їзду мене накрило дощем
щоб йти з голови до п*ят мокрою.
щоб в голові крутилося лише:
"Як мокро.яка мряка." і Бонобо в вухах.
всьо.більш нічо не треба.
і до того ж.погубила усі нанавики в "клац-клац-клац"(с) які мала.

аніме.повний метр.(с)

"...это как когда вот два таких отморозка,как мы сидят на горе

среди высокой травы.закат,а внизу такой индастриал...ммм...

крутотень!...угу...и втыкают на бигборд с афишей концерта

Нелли Фуртадо...Х_х..."(с)... :)

Ось,щось непогане за довгий час.

я давольна сабой)))

дуже не вистачає "клац-клац-клац"(с)

от тільки такого,як того б хотілося.

Останнім часом все частіше помічаю людей,

яких просто необхідно малювати...

тож то не закоханість чи фанатизм

в моєму довгому погляді,

я просто підбираю фарби...

хм...є новини.
1.я знов лягаю спати(і то не факт!)
коли надворі вже світло...
а завтра ж "важливий день"
нє,просто безпреривний секс
з моїм бідолашним мозком...уф
ще один ЖЖ в "Избранное",
але не змогла навіть і другого посту прочитати
занадто вже "саме те".
о,і найголовніша новина...
я тупішаю...мене пригнічує та різниця між
собою,наприклад,рік тому...і теперішньою...
фе.деградація.
висновок:
нічому ти не навчишся в підручниках.

А виставка Маккартні...як би так лаконічніше сказати...?
Мабуть слово "ху*ня" підійде сюди найбільше.
І чим далі йдеш,тим більше тебе все бісить.
Слава тобі,боже,що його тільки 1 поверх)))

Зате за сьогодні ще 3 книжки:
"Фаина Раневская.Случаи,шутки,афоризмы"
сіла поряд з книгарнею в дворі й одразу прочитала.
все ж вона неймовірна.
неймовірно розумна.
неймовірно талановита.
неймовірно цинічна.
неймовірно самотня.
Знайшла ще одну Поваляєву,подивимось,що з того вийде.
та Іра Цілик.ноу коментс.


сижу тут.слухаю Шаде.
п*ю шипшину з лимоном.
та думаю,що я мабуть не хочу
тебе бачити.це зайве.
забагато думок.
може й хибних.

Якось дуже відчувається різниця між столицею
та провінційним містом...
я маю на увазі темп життя...
суббота:Київ.облазила півміста
хоч і дощ...нє.дощ,то завжди добре.крапка.
ввечері концерт.всю ніч гуляти десь.
7:30 ранку:дійшла додому.спати.
8:30 шагам марш на автобус у місто-совок).
всі вихідні просто гуляти,їздити
багато-багато-багато фотографувати
і все так невимушено-вальяжно).
Вівторок.7:34
в планах:секонд,Амстердам,Азур,крамниця ху*дожніка,
леопардові гумові сапагі)))
виставки.а да.Пінчук.треба знати шо гавняти(с)
і ще купа заходів)
у кожному варіанті є свої не аби-які плюси.)


доречі про малювальників...
поки батанікі_касмічєскіє_арбузи
лазили-фоткали різних бджолок і прочую нєчість
на нову цяцю...натрапляли на деяких студєнтав
які малювали маково-волошкове поле чи сосновий ліс з обривом...
так 2 з 3 ляпали пензлем по полонту...гидота,яку світ ще не бачив...бе
а от 3 у третього хлопчика поля були червоного кольору
а хмарки помаранчево-жовті...а річка-зелена)
"каждий відєт па-своіму"(с)...

Мене завжди дивувало(й бісило не на жарт)
така самолюбива паскудна людська сутність-
будь-які теми переводити на себе
аби от пожаліли...ррр

***

Я вже таке колись робила)

Робила якісь помилки,плямки від чорнил

тому замість нормальної обкладинки

там був папір в клітинку,

розмальований багатостержневою ручкою

або кольоровий картон)

колись давно,а тепер є трошки інший варіант:

забагато смертей навкруги
це сумно/це не зі мною/немає слів/немає почуттів
варіант для кожного свій...
і наслідки того ж.

але...куди зникають їх номери
адже майже у всіх є мобільні телефони
чи їх викидають у сміття,
чи вони пиляться на поличці,
чи хтось їх використовує,
але як відповісти на питання:
"А не могли б ви мен дати теперішній номер *****?"
і чи взагалі вони тепер користуються
будь-якими засобами зв*язку?

під вікном квітнуть невимовно чарівні іриси,
таке двояке відчуття...бо ж
здається,що їх створив божевільний злий геній
квіти-потвори,квіти-монстри
квіти,неперевершені в своїй красі

я хочу бути сткритною і байдужою істотою
дуже хочу.

слова про кохання зараз здаються
жахливою маячнею
ідіотизмом,не маючим жодного сенсу
жодного здорового наповнення
аж гидко дивитися на вірші про кохання
у чужих профайлах
(а вірші ж прекрасні,і почуття,і власники профайлів,
і розумію всю глибину тих їх почуттів)
але відчуття,що кохання,то тільки фейрітейлз
зі старих книжок не зникає
і не виникає відповідного(для когось бажання)
відтворити ті історійки в житті
я перегибаю палку зі своїм цинізмом.

а вже за 6 днів літо

Чогось цей факт мене занадто лякає
а бо ж навіть не він,
а те,що в мене лишилося менше 6 днів
а взятися за голову важко
все через себе перступаючи
лінь-найбільше зло
найнеймовірніше зло
роблю все аби не було його в наступному етапі
аби ж все закінчити
аби хтось ще надихнув
розумію,що ніхто крім мене
цього не зробить.

Я сниму наушники и буду слушать ветер...*

рік за роком наступає час,
коли навіть музика завaжає
і в кайф слухати метро,
дибільнуватих жайворонків
в пів на третю ранку/ночі
шаркання втомлених ніг
і вітер в голові

радісно знати,що люди
починають тверезо дивитися на життя
і не вийобуватися
не радісно от тільки від того,
що змусило їх думати...

а я ж скоро буду платити за свою лінь
і платити дуже багато

Я звісно все розумію,
і що треба розвивати
українське сучасне мистецтво
але останнім часом здається,
що пряма дорога йому в пекло/зад
(кому як краще)
і скільки б не було реклами
і охів-вздохів навкруги ,
пусто-пафоних відкриттів виставок
з заржавшимися "митцями"
завжди одна й та ж херня.
галерея Kiev. Fine Аrt
а початок мені подобався...


*неймовірно шкода людей,
що накурюються тільки щоб
потанцювати на вечірці...

Санрайз,санрайз...)

Мені завжди було цікаво про що говорять люди,
котрі мене оточують...
абсолютно не факт,що я вірю тому,що чую
та й не завжди приходить в голову кваліфікувати
це як правду чи брехню.
...і справді іноді краще слухати,
а не намагатися висказати своє "фе!"
перебивати...
ніколи такого не розуміла...

й тут...після такого тижня під ранок
вже немає навіть сил повурухнути язиком,
щоб нормально сказати,що ти думаєш,
але на літу все забуваєш...
не так страшно)

"Крім сайкобіллі музики немає!" і джаз,то лише
витвір моєї хворої уяви,
...особливо з огляду
на моє ставлення до цієї музики :),
нічого іншого це й не може нагадувати)
тут все можливо,але мене й така ситуація влаштовує)
нічого ж не міняється)

"...долгожданное ничто..."(с)
Так,вже все позаду...я ще трохи цього не розумію)
але й не відразу можна зрозуміти,що ти вільний
і все тепер в моїх руках...)

і на вулиці дощ,в голові-блюз...
а ти не розумієш навіщо це
а я хвилююсь через те,що втрачаю
ті довгозбирані краплі тієї уваги
як розбивається термометр
і те,що кілька хвилин тому означало
твою високу температуру
розлітається маленькими горошинами
по кутках кімнати
і не можна назад брати до рук

хоча чому я маю думати про те?...
тсссс...

я давно не бачила людей,які б викликали в мене
усмішку і захват...не інфантильний безпричинний,
типу:"ААА,він кльовий...бля,бо він кльовий!!!"...
а от в зовсім іншому середовищі натрапити на людину,
що так неймовірно схожа на тебе...і це виявляється по якихось
внутрішнім якостям,пріорітетам,бажанням
(ненавиджу (дуже!) схожих на мене людей по якимсь зовнішнім,
поверхневим факторам...)
а тут от таке...)приємно...та то тільки для мене)

і все перевертається догори ногами,
і не знаю...від чого огидніше...
чи то від поведінки тієї людини..."і шо вже всьо!"(с)
чи то від самої себе....за те,що моєї відрази
не має бути в природі!
і сумую безмежно,а коли отримую,то бісить
бісить до неймовірності
оксиморон...

без тебе паскудно,з тобою вже теж...

і от є одне,що з*єднує обидва випадки
пісня Мертвий Півень-"100 баксів"
не треба шукати відповіді в словах Андруховича
це просто спільне...

Особливості контрацепції

вже виросло і добре що виросло
у цій країні покоління дівчат
які кажуть: я не буду без презервативу
або так або ніяк розумієш

я думаю що можна тут говорити про
певні позитивні зрушення у свідомості
зміни менталітету і таке інше

ну звичайно
я теж за здоровий спосіб життя
здорову націю
інтелектуалів у парламенті
мутантів на площах
боксерів на телебаченні
я теж не буду без презервативу

це правильно
та чомусь все рідше доводиться чути:
я не буду без кохання
не ображайся
але я не буду без кохання
або так або ніяк розумієш...

втім
якщо абстрагуватися від зайвого ліризму
слід зазначити
що ти права маленька
ніякої проблеми
невелика ціна
доречі про ціни
ні
не доречі
але ти була зі мною коли я розривав груди щоб дістати звідти серце
ти дихала у мені коли я йшов я падав щоб піднятися знову і нарешті дійти до тебе
ти снилася мені
коли я купував хліб і коли спізнювався на останнє метро
така жива така зворушлива
прекрасна і неможлива
така юна і така відверта
така вся якась...без презервативу
але якщо ти наполягаєш - жодної проблеми...
ну добре
насправді добре...
о котрій тобі вставати?
(с)Дмитро Лазуткін

Ммм...краса)))

джаз-коктебель 2008
первая информация о фестивале:
ДАТА: 19-21 сентября
ПРОГРАММА:Richard Galliano and Tangaria QuartetGeoffrey Oryema & InsightArchie Shepp quartet and Mina AgossiПушкин Джаз: чтение черновиков А. С. Пушкина (Андрей Битов) под фри-джазовый аккомпанемент квартета в составе Александра Александрова, Владимира Волкова, Юрия Парфенова, Владимира Тарасова.
в ближайшее время организаторы обещают озвучить имена хедлайнеров. поговаривают о Red Snapper.

Чорт забирай...от знову...
знову скажений приступ...
хочу на море...от саме зараз
поїду,таки поїду!
на тиждень,на вихідні,на день
на 15 хвилин,але поїду!
Вирішу тут все і поїду,
знаю,що паскудство так казати
і відкладати в довгий ящик,
але ж зараз по іншому ніяк.

Додж 22 квітня...
в Альта Експо...
йти не йти?...

Spring is here*

Невже-невже-невже???!!!
Нарешті!!!))))))))
Вітаю всіх таких,як я!
А я точно знаю,що ви є)))

подаруй мені дощ*

дощ змивав мій експерементальний мейк-ап
то на краще...знаки існують))
і товста книжка з вічним питанням:
"Куди зникають качки з озера в Центральному парку взимку?"
з віскі і содовою,41 кварталом до готелю,паскудними таксі
і геніальним піаністом)

і завжди приємно в таку погоду випадково зіткнутися
з саксофоністом) І.К.
більш чарівного саксу просто не існує...
вже колись казала про нього)

і в того блондина порвалася струна...
і немає Джанго на Лівобережній в 17:15

це точно мій день...)

Баклажан с душой апельсина*)))

"Я рада,что ты нашла свою нацию!!!"
"А что это у тебя за книга,что я даже боюсь в нее заглядывать...
не то,что осилить...О_о..."
бггг...такоє...)
тепер рідкісні наші зустрічі)

Piotr Przypadek

Колись я казала,що буду розуміти

що я чогось варта,як фотограф...

(і взагалі насмілюся так себе обзивати...)

коли зроблю знімки людей,що тим чи іншим

не подобаються людям...

будь то відразлива зовнішність

чи такий же характер...

знімки,в які люди будуть закохуватися з перхошо погляду

*хоча в мене такі люди в житті огиди не визивають...

а зовсім навпаки

(може то лише інтерес ненормального вченого)))...)

він,здається зробив щось схоже)

ще від декотрих його фотографій стає не на жарт лячно

Мейл лише з одним реченням:
"Вот...песня которую слушаю уже 4 день
Luciano Pavarotti sings..."
Я розуміла,що то за пісня...
але ввімкнувши її...перебило подих
...і думки про найдорожчу людину
таку ж,як і я сама...
моменти,коли він казав:
"Запам*ятай цю мить!Запам*ятай назавжди!Чуєш?!"
а я й так жадібно ловила кожну мить,
фотографувала у себе в голові
і момент,коли лунала ця ж пісня на переписаній мною касеті,
вона й досі на місці...)
і ми летимо по дорозі...
хахаха..."назустріч сонцю"...
я,ти і наш милий Августін....)
його ніжне муркотіння я впізнаю з мільйону...
і ці зливання червоного і небесного кольорів на фарах
це найдивовижніший колір,який я коли-небудь бачила
здається,ці спогади будуть жити й після мене
і ще мільйон таких нових спогадів з тобою...

don*t cry child,you*ve got so much to live for
don*t cry child,you*ve got something I would die for
and if it come to the rain,just be glad you*ll smile again

взагалі-то фотки бекстейджеві...)

але повністю відповідають моєму

настрою сьогоднішнього дня)

ще одну треба,з написом:"Понеділок-вихідний!")

дякую)

Я люблю твої слова.
вони завжди доречні.
люблю за те,що вони
завжди пахнуть
ямайським ромом.
їх може бути мільйони.
або всього пара.
але від того їх вартість
не меншає.

бажане/шмоточне/довгоочікуване/зовсім дивне

хочу до моря.зараз.
коли воно таке без сенсу.сіре.і "не цікаве".
коли вітер,що видуває все з голови,лишаючи лиш
музику...тихе бринькання гітари.
коли тут багато справ.

хочу шалик кольору "аквамарин".
хоб аж різав очі.
і сукню.грубу.на підтяжках.

після такого тижня немає настрою
ні для чого.сидіти й мовчати.
сьорбати свій коктейль.
того ж кольору "аквамарин".
але цей голос.і гітари.
заставляють поринати у старі мрії
про берег Куби.пісок і ледве відчутного.
останнього за день сяяння сонця.
і нічого,що на вулиці неприємний холод
ти невимушено мружиш очі від тих
омріяних променів.
"сахар-бенд"

а фраза "А...так я ж більше не фотографую."
не те щоб розчаровує,я просто цього не розумію.

А зроблю заради себе)
Здається кращої причини немає)

Соціальні мережі*

Випадково клацнула на "Убрать из друзей"
замість "Отправить ... сообщение"
істерично клацала "Нааазааад"
але ж...може й треба було б.

пересплю з цією думкою...
далі буде...обов*язково...
але що?

Кричати від болю,коли похєр
немає жодного сенсу...
і не буду,хоча немає вже терпіння.

Добре коли є опора за спиною,
а моя головна опора рухнула
самознищилась.
от так багато років потроху руйнувалась
але ж ніхто й подумати не міг.
"Такі опори НІКОЛИ Вас не підведуть!"
а нє...все в житті по-іншому складається.
я змінила своє відношення,так
залишилось пережити.

З яким,іноді,блаженним задоволенням і полегшенням
згадуєш,що тобі начхати на думку та "вердикти" оточуючих,
коли декотрі особи змушують тебе про це забувати...

балаканина ні_про_що...розумій,як хочеш

Цікаво чи часто вона буває там?
Але ж розклад знає точно...
і хто грає,і хто знімає...ех...
на іншому кінці площі хтось бере інтерв*ю у когось
когось классично таємничого
в чорних окулярах,з зібраним волоссям
в мою улюблену "шапку-гандон"(с)
той хтось(чи та?)озирається по сторонам?звєзда?*
нашої дикої схожості(суто зовнішньої)
не помітити неможливо
тому дівчата з Шейками з сусідньої лавки
підозріло зиркають на мене весь час...
добиває їх здогадки радісне вітання
"того хлопчика,який грає в тєатрє...
ну в том,каторий сєйчас очінь модний"

інші актори поволі збираються на генеральну репетицію
схожі на мурашок,що невмолимо стадами повзуть до мурашника
погляд котрогось з них так і промовляє:
"А дивіться який я модний і крутий...
та тім болєє в своїх вельветових Конверах"
тим часом з театру вивалюється шара підаростків,
всіх в чіпсах,сухариках...з пустими пляшками коли,
подекуди пива("хто у нас самий дєрзкій,дєті?")
дівчата запримітивши отого відомого красеня,
шо працює на якомусь там каналі
чеше язиком всю ніч,аби заплатити за свою халупку
на двох з другом десь у хащах столиці
дівчата тактично морозяцця від вчительки...
тіпа:"Нам іщо нада в аптєку за аспірінам мамє зайті,
ні валнуйтєсь,ми самі даєдєм!"(теж так колись же ж робила)))...)
і підповзають до тих звьозд за афтографами
на щось там надіючись
підкрасивши свої тоненькі губки в гидко-поросяче-рожевий колір
ну і т.д,і т.п...
а чьо...хтось ту комедію вигадує,хтось в неї з радістю вірить,
всьо ок,всі довольні...)

Список моїх "знакових" книжок поповнюється)))
Ерих Мария Ремарк "Три товарища"
Теннеси Уильямс "Кошка на раскаленной крыше"
3 раз за день бачу якісь згадки про цю книжку...

*Strange tasty fruit of green color

*Всьому свій час...

Ранок почався цим:
http://www.youtube.com/watch?v=aElyeV5M_XU&eurl=http://frenodepedales.wordpress.com/
(цим і закінчується...)...)

а поміж всього: _Я_В_СКАЙПІ_: karooka_miller

(с)

"Як рідко в лютому йде дощ.
Але пракляється,як зараз.
І ми стоїмо,наче риби в темному акваріумі,
прилиплі до скла обличчями..."
Цитата з запізненням в місяць...

*"Тобі скільки цукру:як завжди чи як ми мріяли?"

*"Це та сама стадія старту,що зветься фініш"

сьогоднішнє:
*"...як я люблю це Місто плачу від щастя
що немає нікого на мокрому Узвозі..."

*"(Ідіотські словосполучення: "займатися коханням",
"займатися пранаямою","займатися літочисленням",
"займатися своєю раною"...
Вся справа у слові "займатися"-
перейматися чи бути незайманим-
бути чи не бути відтраханим власним мозком-
ціми авгієвими стайнями).
Так чи інакше,єдине,що зрозуміло,
перебіг подій-річ стовідсотково штучна."

Щось в цьому є:
*"...Питання "куди діти лайно?" так і лишилося
нагальним траблом,адже лайна і всередині
(а надто-в голові),і довкола,і в довколишніх
стільки-вигрібай не вигребеш..
і "реальність" геть обдовбана,і...словом...
don*t trouble troubles till trouble troubles you!"

*"Як небезпечно спати з кимось:
переплітаються не лише тіла,
а й сновидіння,-так,що їх вже не розплутати,-
як волосся,думки,дихання і тепло..."
С.П.

Frankfurt am Main

Така німа змова...
І ніхто зайвий навіть і не запідозрить
І не зрозуміє...
Один знак причетності:
Звичайнісінький паперовий пакет
Але ж ми знаємо,що такі існують
В лише одному місті...
І втомлені посмішки один одному
З крихтами журби і ностальгії...)

Serge Lutens "Chypre Rouge"

Перше,що я зроблю...тоді...

скуплю всю коллекцію...)

першим зразком буде оцей

неймовірний запах...)

а поки залишаються лише мрії)

Хочу життя в густих важких коричневих
та чорних фарбах,і зерно...велике таке...
як на старих плівках
хочу трохи того спокою і затишку
в голові співає Елвіс...
Кен*т хелп фоллін ін лав...

Дякую всім,хто привітав...)
приємно,що згадали такі далекі люди
хочу чути вас частіш)

Шматочок щастя

Чорт забирай,Я ВАС ЛЮБЛЮ!!!
І немає нічого кращого ніж
Сидіти в парку і триндіти
Дражнити себе(й вас)))...) сонцем

Пхалася додому з купою макулатури
Квітами,солодощами та щойно напечатаними фото
*(Якщо ж тема фєтішу на сьогодні така актуальна)
Через вітер на голові казна-що
Спадають окуляри,з рук все падає
Але ж я найщасливіша!
І в голові так нав*язливо літає одна думка:
*люблю вас.дуже.

Ох...
як не люблю людей,що кажуть:
"Ой,я так люблю цю(чи іншу...) країну,
там так круто...і бла-бла-бла..."
і розповідають все в деталях...
і на останок:
"От тільки я там не була..."

Хоча у самої така ж історія...
з Ірландією)
але я зовсім не втрачаю надії там побувати...

трошки інша ситуація з Німеччиною...
вона-це мій діагноз...)

by-efffects

Ходити між рядами холодильників
і прискіпливо обирати морозиво
з хворим горлом
це саме те)))

Інколи так приємно сидіти вдома
пити каву і роздивлятися старі негативи
і зовсім не важливо,
що тих героїв більше не існує в моєму житті
так...тільки якась
мізерна згадка й шматочок жалю

а за вікном дощ,як сироп на моє серце
а в голові,а в голові все-таки весна
і кожна дрібниця має сенс
і кожна безвихідь колить очі
своїм світлом в кінці туннелю

Коли в моїй голові засідає почуття,
вирване,як нитка з канату...
разом з нею поселяється й пісня...
я радше схожа на маніяка
не_знаю_який_раз_за_сьогодні
слухаю альбом Детройт Кобрас

Хочу весну,сонце,сонцезахисні окуляри,
вітер і пісні без голосу на даху
чортзна-що на голові і котелок

***

І боляче від розуміння,що...
стіна...
що об стіну горохом...
мої слова долітають(мов крізь зоряні роки)
тільки,якщо я "позитивна"
інші настрої не сприймаються
не запрограмований...
[I lost my happiness...

Все боюся наступити на граблі
ті самі...
кожен раз все здається ідеальним...
рідним,як колись...
але не можу обійняти...здається
зайвим...нєпрілічним...
але ж так не має бути
не кажи,що любиш
бо згадуєш рідко
найчастіше,коли вона йде
і не кажи,як вона дістала
бо з*являлась би частіш
сказати і мовчки безрезультатно
гріти руки об чашку чаю
в надії на дим в легенях
чи мовчати і насолоджуватися
хвилинами разом?
все ж ["не зникай.я поряд"

записую диск з однією піснею...
вже шістедясят_невідомо_який_раз на *repeat

Laura Marling-My Manic and I