"...долгожданное ничто..."(с)
Так,вже все позаду...я ще трохи цього не розумію)
але й не відразу можна зрозуміти,що ти вільний
і все тепер в моїх руках...)

і на вулиці дощ,в голові-блюз...
а ти не розумієш навіщо це
а я хвилююсь через те,що втрачаю
ті довгозбирані краплі тієї уваги
як розбивається термометр
і те,що кілька хвилин тому означало
твою високу температуру
розлітається маленькими горошинами
по кутках кімнати
і не можна назад брати до рук

хоча чому я маю думати про те?...
тсссс...