don*t cry child,you*ve got so much to live for
don*t cry child,you*ve got something I would die for
and if it come to the rain,just be glad you*ll smile again

взагалі-то фотки бекстейджеві...)

але повністю відповідають моєму

настрою сьогоднішнього дня)

ще одну треба,з написом:"Понеділок-вихідний!")

дякую)

Я люблю твої слова.
вони завжди доречні.
люблю за те,що вони
завжди пахнуть
ямайським ромом.
їх може бути мільйони.
або всього пара.
але від того їх вартість
не меншає.

бажане/шмоточне/довгоочікуване/зовсім дивне

хочу до моря.зараз.
коли воно таке без сенсу.сіре.і "не цікаве".
коли вітер,що видуває все з голови,лишаючи лиш
музику...тихе бринькання гітари.
коли тут багато справ.

хочу шалик кольору "аквамарин".
хоб аж різав очі.
і сукню.грубу.на підтяжках.

після такого тижня немає настрою
ні для чого.сидіти й мовчати.
сьорбати свій коктейль.
того ж кольору "аквамарин".
але цей голос.і гітари.
заставляють поринати у старі мрії
про берег Куби.пісок і ледве відчутного.
останнього за день сяяння сонця.
і нічого,що на вулиці неприємний холод
ти невимушено мружиш очі від тих
омріяних променів.
"сахар-бенд"

а фраза "А...так я ж більше не фотографую."
не те щоб розчаровує,я просто цього не розумію.

А зроблю заради себе)
Здається кращої причини немає)

Соціальні мережі*

Випадково клацнула на "Убрать из друзей"
замість "Отправить ... сообщение"
істерично клацала "Нааазааад"
але ж...може й треба було б.

пересплю з цією думкою...
далі буде...обов*язково...
але що?

Кричати від болю,коли похєр
немає жодного сенсу...
і не буду,хоча немає вже терпіння.

Добре коли є опора за спиною,
а моя головна опора рухнула
самознищилась.
от так багато років потроху руйнувалась
але ж ніхто й подумати не міг.
"Такі опори НІКОЛИ Вас не підведуть!"
а нє...все в житті по-іншому складається.
я змінила своє відношення,так
залишилось пережити.

З яким,іноді,блаженним задоволенням і полегшенням
згадуєш,що тобі начхати на думку та "вердикти" оточуючих,
коли декотрі особи змушують тебе про це забувати...

балаканина ні_про_що...розумій,як хочеш

Цікаво чи часто вона буває там?
Але ж розклад знає точно...
і хто грає,і хто знімає...ех...
на іншому кінці площі хтось бере інтерв*ю у когось
когось классично таємничого
в чорних окулярах,з зібраним волоссям
в мою улюблену "шапку-гандон"(с)
той хтось(чи та?)озирається по сторонам?звєзда?*
нашої дикої схожості(суто зовнішньої)
не помітити неможливо
тому дівчата з Шейками з сусідньої лавки
підозріло зиркають на мене весь час...
добиває їх здогадки радісне вітання
"того хлопчика,який грає в тєатрє...
ну в том,каторий сєйчас очінь модний"

інші актори поволі збираються на генеральну репетицію
схожі на мурашок,що невмолимо стадами повзуть до мурашника
погляд котрогось з них так і промовляє:
"А дивіться який я модний і крутий...
та тім болєє в своїх вельветових Конверах"
тим часом з театру вивалюється шара підаростків,
всіх в чіпсах,сухариках...з пустими пляшками коли,
подекуди пива("хто у нас самий дєрзкій,дєті?")
дівчата запримітивши отого відомого красеня,
шо працює на якомусь там каналі
чеше язиком всю ніч,аби заплатити за свою халупку
на двох з другом десь у хащах столиці
дівчата тактично морозяцця від вчительки...
тіпа:"Нам іщо нада в аптєку за аспірінам мамє зайті,
ні валнуйтєсь,ми самі даєдєм!"(теж так колись же ж робила)))...)
і підповзають до тих звьозд за афтографами
на щось там надіючись
підкрасивши свої тоненькі губки в гидко-поросяче-рожевий колір
ну і т.д,і т.п...
а чьо...хтось ту комедію вигадує,хтось в неї з радістю вірить,
всьо ок,всі довольні...)

Список моїх "знакових" книжок поповнюється)))
Ерих Мария Ремарк "Три товарища"
Теннеси Уильямс "Кошка на раскаленной крыше"
3 раз за день бачу якісь згадки про цю книжку...

*Strange tasty fruit of green color

*Всьому свій час...

Ранок почався цим:
http://www.youtube.com/watch?v=aElyeV5M_XU&eurl=http://frenodepedales.wordpress.com/
(цим і закінчується...)...)

а поміж всього: _Я_В_СКАЙПІ_: karooka_miller

(с)

"Як рідко в лютому йде дощ.
Але пракляється,як зараз.
І ми стоїмо,наче риби в темному акваріумі,
прилиплі до скла обличчями..."
Цитата з запізненням в місяць...

*"Тобі скільки цукру:як завжди чи як ми мріяли?"

*"Це та сама стадія старту,що зветься фініш"

сьогоднішнє:
*"...як я люблю це Місто плачу від щастя
що немає нікого на мокрому Узвозі..."

*"(Ідіотські словосполучення: "займатися коханням",
"займатися пранаямою","займатися літочисленням",
"займатися своєю раною"...
Вся справа у слові "займатися"-
перейматися чи бути незайманим-
бути чи не бути відтраханим власним мозком-
ціми авгієвими стайнями).
Так чи інакше,єдине,що зрозуміло,
перебіг подій-річ стовідсотково штучна."

Щось в цьому є:
*"...Питання "куди діти лайно?" так і лишилося
нагальним траблом,адже лайна і всередині
(а надто-в голові),і довкола,і в довколишніх
стільки-вигрібай не вигребеш..
і "реальність" геть обдовбана,і...словом...
don*t trouble troubles till trouble troubles you!"

*"Як небезпечно спати з кимось:
переплітаються не лише тіла,
а й сновидіння,-так,що їх вже не розплутати,-
як волосся,думки,дихання і тепло..."
С.П.

Frankfurt am Main

Така німа змова...
І ніхто зайвий навіть і не запідозрить
І не зрозуміє...
Один знак причетності:
Звичайнісінький паперовий пакет
Але ж ми знаємо,що такі існують
В лише одному місті...
І втомлені посмішки один одному
З крихтами журби і ностальгії...)

Serge Lutens "Chypre Rouge"

Перше,що я зроблю...тоді...

скуплю всю коллекцію...)

першим зразком буде оцей

неймовірний запах...)

а поки залишаються лише мрії)

Хочу життя в густих важких коричневих
та чорних фарбах,і зерно...велике таке...
як на старих плівках
хочу трохи того спокою і затишку
в голові співає Елвіс...
Кен*т хелп фоллін ін лав...

Дякую всім,хто привітав...)
приємно,що згадали такі далекі люди
хочу чути вас частіш)

Шматочок щастя

Чорт забирай,Я ВАС ЛЮБЛЮ!!!
І немає нічого кращого ніж
Сидіти в парку і триндіти
Дражнити себе(й вас)))...) сонцем

Пхалася додому з купою макулатури
Квітами,солодощами та щойно напечатаними фото
*(Якщо ж тема фєтішу на сьогодні така актуальна)
Через вітер на голові казна-що
Спадають окуляри,з рук все падає
Але ж я найщасливіша!
І в голові так нав*язливо літає одна думка:
*люблю вас.дуже.

Ох...
як не люблю людей,що кажуть:
"Ой,я так люблю цю(чи іншу...) країну,
там так круто...і бла-бла-бла..."
і розповідають все в деталях...
і на останок:
"От тільки я там не була..."

Хоча у самої така ж історія...
з Ірландією)
але я зовсім не втрачаю надії там побувати...

трошки інша ситуація з Німеччиною...
вона-це мій діагноз...)

by-efffects

Ходити між рядами холодильників
і прискіпливо обирати морозиво
з хворим горлом
це саме те)))

Інколи так приємно сидіти вдома
пити каву і роздивлятися старі негативи
і зовсім не важливо,
що тих героїв більше не існує в моєму житті
так...тільки якась
мізерна згадка й шматочок жалю

а за вікном дощ,як сироп на моє серце
а в голові,а в голові все-таки весна
і кожна дрібниця має сенс
і кожна безвихідь колить очі
своїм світлом в кінці туннелю