Коли в моїй голові засідає почуття,
вирване,як нитка з канату...
разом з нею поселяється й пісня...
я радше схожа на маніяка
не_знаю_який_раз_за_сьогодні
слухаю альбом Детройт Кобрас

Хочу весну,сонце,сонцезахисні окуляри,
вітер і пісні без голосу на даху
чортзна-що на голові і котелок

***

І боляче від розуміння,що...
стіна...
що об стіну горохом...
мої слова долітають(мов крізь зоряні роки)
тільки,якщо я "позитивна"
інші настрої не сприймаються
не запрограмований...
[I lost my happiness...

Все боюся наступити на граблі
ті самі...
кожен раз все здається ідеальним...
рідним,як колись...
але не можу обійняти...здається
зайвим...нєпрілічним...
але ж так не має бути
не кажи,що любиш
бо згадуєш рідко
найчастіше,коли вона йде
і не кажи,як вона дістала
бо з*являлась би частіш
сказати і мовчки безрезультатно
гріти руки об чашку чаю
в надії на дим в легенях
чи мовчати і насолоджуватися
хвилинами разом?
все ж ["не зникай.я поряд"

записую диск з однією піснею...
вже шістедясят_невідомо_який_раз на *repeat

Laura Marling-My Manic and I